Новий сезон – нові «сидрові маршрути». Цього разу разом з гідом Софією Грабовецькою та командою «Радіо ОБ» подорожували крізь час та простір. Звісно, обрали для цих експериментів місце містичне і дещо дивакувате: залізничний вокзал, на якому нещодавно відкрився новенький «Білий Налив». Взяли по авосьці і почалося: історії розважальних закладів в передмісті Лондона, вагон для Столипіна, розкішні купе з ванними кімнатами та картатими килимами, креслення та малюнки, різні «вокзальні обличчя» від неоготики та конструктивізму і назад до бароко… Хочете з нами?

1. Старт маршруту. Білий Налив на Південному вокзалі (Георгія Кірпи, 4, біля цифрового табло)

Де шукати? Прямуєте до Південного вокзалу, і щойно входите в двері, бачите цифрове табло: ви на місці. Непогано. Можна тепер перед початком подорожі зайти і взяти в дорогу кілька хот-догів та пирогів, випити сидру або пряного гарячого пуншу (добре-добре, безалкогольні лимонад та кава також є), а, може, й влаштувати невеликий бенкет з устрицями.

Як завжди, все в меню коштує лише 29 гривень.

Що ще? Звісно, не забути взяти з собою авоську з сидром та наливками. Ну, не лише ж «київський торт» везти на згадку про місто.

Лайфхак: саме цей “Білий Налив” працює цілодобово!  


2. Південний вокзал

  • Сьогодні Центральний і Південний вокзали утворюють собою літеру Н. Така форма розміщення будівель була запропонована ще 100 років тому архітектором Щуко. Однак сам Південний вокзал було побудовано лише у 2001 році.
  • Наш вокзал потрапив до «Книги рекордів Гіннеса» за найшвидшу в історії реконструкцію: в тому самому 2001 році реалізація проекту повної перебудови вокзалів зайняла всього 175 днів.

Цікавий факт 1.

А чому взагалі «вокзал» і до чого тут лондонські розваги?

За однієї з версій слово «вокзал» походить від Vauxhall Gardens – саду розваг на південному березі Темзи на околицях Лондона. До речі, майже культового місця з 17 до 19 сторіччя. Врешті-решт, дуже часто місця, куди прибували потяги, та певні розважальні заклади знаходилися або в одній будівлі, або зовсім поруч. В якості яскравого прикладу наводять Павловський вокзал. До речі, тривалий час це слово зберігало два значення. В першу чергу, «вокзал» – це місце для відпочинку та розваг (а іноді й оргій), а вже потім – «будинок, де збираються пасажири залізниці». Чи не вперше це слово згадується в літературі саме в «Ідіоті» у Достоєвського, і відразу в обох значеннях.

Цікавий факт 2.

Що спільного між білизною в потязі та слоном?

Все просто. У кожного відділення залізниці є власна база обслуговування. Так, там працюють саме ті люди, які перуть постіль та розкладають її по пакетах. Одна така база за добу пере, прасує та пакує 7-8 тон білизни. Це трохи більше, ніж вага африканського слона.

3. Крізь час: Музей залізничного транспорту

Починаємо нашу подорож крізь час. Йдемо до колій, звертаємо до зони очікування на експрес до Борисполя (до речі, новенька та гарна), питаємо в охоронця «А де тут музей?», і вже за кілька хвилин з дитячим захопленням фотографуємося біля старовинних потягів, граємо в машиністів і уявляємо, як ось в цьому вагоні більш, ніж сто років тому, їхав, наприклад, Столипін.

Спочатку відчуття, ніби ми потрапили на зйомки історичного кіно. А потім, якщо довго вглядатися в кругле дзеркало в ванній кімнаті старого купе або придивлятися до зеленого сукна та чорнильних плям та столах, все стає зовсім реальним, час зникає, і можна побачити, як тут і зараз хтось, наприклад, підписує документи, які змінили хід історії.

1. Вагон-салон першої категорії (1912 рік)

*У грудні 1918 року такий вагон зупинився у Фастові, і саме там державні діячі підписали попередній текст Договору про об’єднання УНР та ЗУНР.

2. Вагон-салон особливого призначення (1910 рік)

Вагон було спеціально побудовано для прем’єр-міністра Російської імперії Столипіна. До речі, в ньому він і приїхав до Києва в 1911 – в свою останню подорож.

3. Вагон-салон (1939 рік)

Вагон, побудований для партійних та державних діячів. У ньому, зокрема, під час війни було розташовано штаб маршала Ворошилова.

4. Вагон-салон (1957 рік)

Ще один вагон для державних діячів та  урядовців за часів УРСР.


4. Історія Центрального вокзалу: від неоготики до конструктивізму. Просто додай бароко!

Історичний факт: перший потяг прибув до Києва 18 лютого 1870-ого року.

Цьому передували 2 роки будівництва як самого вокзалу, так і двох залізничних гілок – Києво-Балтської та Курсько-Київської. Ці проекти були поділені між німецькою та французькою компаніями, і за їх суперництвом (і за відвертими провалами французів) спостерігало все місто. Окрема історія ще була пов’язана з будівництвом мосту через Дніпро – однак, врешті-решт, з цим завданням впорався інженер Струве, і все запрацювало.

Перший вокзал було побудовано за проектом архітектора Вишневського в дусі англійської неоготики. Справді, здаля вокзал дуже скидався на замок.

Джерело фото

Цікавий факт: За перший рік свого існування київський вокзал прийняв 25 000 гостей. Зараз вокзал може «пропускати» 400 000 пасажирів на добу.

Вже за перші 10 років стало зрозуміло, що вокзал не витримує навантажень. Тим більше, відбулася доволі нищівна пожежа. Почалися пошуки нових форм.

Проекти вражали: від різноманітних будівель в стилі модерну до неймовірного «ломбардського» (романського) проекту Щуко.

Джерело фото

Ніби затвердили його, але ж почалася війна, і щось німецьке в архітектурі стає моветоном. Щуко перероблює проект і додає форми в стилі бароко. Але все ще немає ані грошей, ані чіткого рішення, що саме будувати.

В 1927, нарешті, відбувається конкурс. Серед конкуруючих підходів: конструктивізм та традиціоналізм. Несподівано конструктивістський проект займає лише третє місце, а виграє проект «Рельс в колі» (Вербицький та Альошин) – такий собі мікс модерну та бароко, з величезною аркою-вікном висотою в 37 метрів. Все непросто. Починаються «скандали та інтриги», проект називають занадто архаїчним та навіть роблять на нього карикатури з хрестами.

Джерело фото

Відбувається дивний другий тур конкурсу, ще безліч скандалів, врешті-решт все ж таки проект доручають тому ж Вербицькому. Він намагається поєднати непоєднуване – конструктивізм та бароко, створює три різні проекті, і, врешті-решт, за одним з них в 1932 році вокзал таки було побудовано.

Джерело фото

Але й це ще не все. Буквально за кілька років змінюються смаки, і від архітектора вимагають редизайну, однак починається Друга світова, будівля вокзалу зазнає суттєвої руйнації. Його відновлюють вже зовсім з іншим інтер’єром – з масивними колонами, величезними люстрами та колонами. Так було створено дещо дивного архітектурного кентавра, якого ми так добре знаємо.

Лайфхак: Якщо піднятися на другий поверх, то всього за 80 гривень можна чекати на потяг в більш ніж розкішному інтер’єрі – там працюють зали очікування підвищенного комфорту. Внутрішнє оздоблення, якщо чесно, трохи вражає.

Ну що, прогулялися вокзалом, випили по сидру? Після цього виникає нестримне бажання взяти квитки та вирушити в раптову мандрівку. А чом би й ні? Ми дуже радимо. І обов’язково завітайте до «Білого Наливу», адже яка дорога без смачного та шаленої авоськи?

Екскурсія: Софія Грабовецька
Фото: Дар’я Мангубі
Сидр та настоянки: Білий Налив
Гуляли: Банько Марія, Чепур Марія, Жуковська Марія

969