Ми певні, що не можна створювати якісний контент, не споживаючи його. Не можна цікаво писати про їжу, не розуміючи соціальний та культурний виміри гастрономії. Не можна працювати в просторі, в якому немає відчуття затишку.

З роздумів про це виникла нова рубрика «Inspiration tips» на Радіо ОБ. В ній щотижня маркетинг-команда Сім’ї ресторанів Дмитра Борисова буде ділитися списками книг/програм/ресурсів, які надихають та допомагають створювати контент для компанії, яка налічує вже понад 30 закладів. За затишок відповідає New Work Labs – сучасний коворкінг в центрі міста, в якому цієї весни буде працювати команда.

В першій добірці – книжки про їжу. Аби більше не писати в постах про «атмосферне місце» та «унікальні авторські страви», а дещо більше знати про те, що, чому і як ми їмо.

1. Вольфґанґ Шивельбуш. Смаки раю: Соціальна історія прянощів, збудників та дурманів

Навіть якщо ви знаєте про чайні або шоколадні економічні війни, будьте готові до того, що Шивельбуш вас сильно здивує. Наприклад, буденним раціоном пересічного європейця у Середні віки, що складався з 3-6 літрів пива – що для дорослих, що для дітей. Або шаленими цінами на спеції й не менш шаленим попитом на них. Або тим, як ранкова чашка кави врятувала Європу від пияцтва.

Це книжка про те, як звички в їжі та пошук нових смаків визначають цивілізаційний вибір. До речі, в цій же серії видавництва Анетти Антоненко є “Дух сп’яніння” про історію алкоголю та “Їсти” про стосунки з їжею.

2. Стиль жизни, нравы и вкусы старого Киева

Гастрономія – це такий же важливий елемент культури, як і архітектура, поезія чи живопис. Що ви знаєте про київську кухню, окрім Chicken Kyiv, київського торта чи перепічки? А як вам звані обіди, на яких подавалось не менше трьох видів борщу? Або вишукані, хоч і дуже прості меню вечерь у Печерській лаврі? Або перші київські ресторани, куди приходили, звісно, не поїсти, а побачити першу електролампочку, почитати іноземну пресу, пограти в шахи… Хоча кажуть, що Микола Лисенко приходив саме на ананаси у вершках. Мало не єдина книжка про гастрономічний Київ до революції.

3. Смак пива

Пиво – це така інтернаціональна буденність: в яку країну світу ви б не потрапили, там точно знайдуться власні сорти пива. Пиво пили завжди і всюди, і воно не один раз рятувало планету у скрутні часи. Це більше, ніж історія напою – швидше, історія нашої цивілізації крізь келих пінного.

4. Збирачі туманів. Суб’єктивні нотатки з київського життя

Спогади Олеся Ільченка про Київ тієї епохи, яка вже давно минула, але ще не була проговорена. Звісно, найцікавіша частина для мене – та, де Ільченко згадує всі-всі київські ресторани, кав’ярні та наливайки 1970-80-их. Цікаве зауваження: епоха минула, а ми ще досі сприймаємо ресторани як місце спеціального візиту, а не місце для сніданків, обідів чи вечерь. До речі, якщо вдасться знайти книжку Юрка Винничука “Кнайпи Львова” – прочитайте обидві, щоб порівняти, якими різними були Київ та Львів тоді, і які подібні вони зараз.

5. World Cheese Book

Це величезна енциклопедія всіх сирів світу. Звісно, вона одним рухом не зробить з вас великого фромаж’є, зате навчить розумітися в сотнях сортів легко і з великим задоволенням. Єдине, що щиро засмучує –  так це те, що на цій сирній карті немає України. А за останні роки в нас з’явилося скільки крафтових сироварень і таких авторських сирів, що хто зна – може, в наступному виданні світової енциклопедії сирів зустрінемо на карті і “Нарциса Карпат”, й “Енея”, і дещо ще made in Ukraine.

 

*Рубрика виходить за підтримки New Work Labs

248